160. Страшно бушує… море

Страшно бушує життєвеє море,
Хвилі мій човен гойдають і б’ють.
В смертній тривозі, в великому горі,
Боже, молюся, – не дай потонуть!

Зглянься на мене, спаси і помилуй,
З днів моїх ранніх зі злом я борюсь,
Більше боротись не маю вже сили…
Боже, помилуй! – благаю; молюсь.

Не залишай мій човен в хвилях моря,
Боже мій милий, о Боже Благий!
Близько вже берег небесний, – і скоро
Там лиш знайду для душі я спокій!