179. Книгу Божу маю я

Книгу Божу маю я,
Хоч поношена вона…
Дні пригадую давно минулії;
Моя мама там знайшла
Дар спасіння у Христа.
Не забуду я щасливих тих хвилин!
О, чудова, найдорожча
Книга Божа! Я люблю, люблю тебе:
Ти зблудити не даєш,
В Царство Боже нас ведеш,
В Край, куди прийме Господь вас і мене!
Пам’ятаю: про Христа
Все читала мама там,
Як любив, страждав, вмирав Він на хресті.
Я уважно слухав все…
“Пам’ятай, то за тебе, –
Говорила мама: – Ти Його люби!”
Те давно-давно я чув,
Але слів тих не забув.
І мені та Книга світлом є в житті.
Я слова Христа люблю,
Все вперед за Ним іду,
Щоб до щастя вічного життя дійти.