217. Подивись на берег річки

Подивись на берег річки,
Де багато є роси,
Там поміж квіток барвистих
Лілія цвіте в красі.
Як Бог лілію так любить, (2p.)
Дбає про її красу, –
То невже ж тебе забуде?
Бачить Він твою тугу…
Корінці її водою
Підкріпляються щодня,
Квітка скроплена росою, –
Світить рання їй зоря.
Лілея цвіте на волі,
Вверх глядить у небеса;
Бджілку, що літа у полі,
Вабить лілеї краса.
Запах милий і пахучий
Розливається в полях…
Чи ж ходив хто найбагатший
В пишних шатах, як вона?
Ось яка краса творіння,
Як про неї Бог подбав!
Без турбот вона й мучіння.
Чого ж ти в журбу упав?