222. Грішник, слухай!

Грішник, слухай! (2р.)
Голос чийсь звучить:
Голос милий, голос тихий
Просить відчинить.
То не пізній перехожий
В двері стукає,
Тебе просить Сам Спаситель: –
O, впусти Мене! —
В твоїм серці смерті холод,
Темрява нічна;
Як відчиниш Йому серце,
Стане там весна.
Річ свята Його поллється,
Як небесний спів…
Чуєш – стука, чуєш – каже: –
Відчини мені!
О, відкрий же Йому серце, –
Він там хоче жить.
І твою скорботну душу
Світлом оживить.
Не вагайся відчинити,
Не зостанься в сні;
Скоро змовкне голос тихий: –
Відчиніть Мені!