243. Далеко від земних марнот

Далеко від земних марнот
I всіх людських турбот
Є край, де вічно ясний день,
Де ллється звук пісень.
В той Край (в той Край) (2p.)
Всім серцем лину я,
Де вічне щастя – Божий рай,
Де вічне світло дня.
Там лиш любов свята царить
І вірних веселить,
Життя там вічного весна,
Краса там неземна.
Нове там небо і земля, –
По правді всі живуть;
Христом відкуплені серця
Там сліз уже не ллють.