245. Буря грізна завиває
Буря грізна завиває,
І вітер страшний загув,
Хмара, як ніч, насуває, –
Ми гинем, а Ти заснув.
Хіба тебе не турбує,
Що смерть облягає нас?
Страшні хвилі ревуть і бушують,
І можуть залити нас.
І вітер страшний загув,
Хмара, як ніч, насуває, –
Ми гинем, а Ти заснув.
Хіба тебе не турбує,
Що смерть облягає нас?
Страшні хвилі ревуть і бушують,
І можуть залити нас.
«І море, i буря почують Мене,
Затихне усе;
Море бурхливе смириться,
Мені тут усе впокориться:
Создатель землі і небес тут Сам,
Не дасть Він ніколи загинуть вам!
I море, І буря вчують Мене,
Затихне усе». (2p.)
Боже, в великій печалі
Голову хилю свою, –
Душу гріхи заливають;
О, Боже, спаси, молю!
Серце скорбить і страждає
В тривозі, в борні земній;
О, я гину, помилуй, благаю,
Душі моїй дай спокій!
Голову хилю свою, –
Душу гріхи заливають;
О, Боже, спаси, молю!
Серце скорбить і страждає
В тривозі, в борні земній;
О, я гину, помилуй, благаю,
Душі моїй дай спокій!
Буря уже перестала,
І в серці настав спокій;
Сонце з небес засіяло,
Ллє промінь душі моїй.
Будь же, мій Спасе, зі мною,
Мене Ти охороняй
І в Небесну Країну спокою
Душу мою направляй!
І в серці настав спокій;
Сонце з небес засіяло,
Ллє промінь душі моїй.
Будь же, мій Спасе, зі мною,
Мене Ти охороняй
І в Небесну Країну спокою
Душу мою направляй!