258. На спокійних хвилях моря

На спокійних хвилях моря
Вдаль кудись човен пливе.
Всюди тиша. У просторі
Небо ясне, голубе.
Ось схопилася раптово
Буря, й хвилі заревли.
Серед моря страшно стало, –
Чорні хмари налягли.

Мандрівці зніяковіли,
У зневір’я впали враз;
Страшно! Де ж узяти сили?
Віру тратять в грізний час.
Там Один лиш спочиває
На кермі після трудів; –
Моряки Його благають,
І Він голову підвів.

«Встань, Учителю, дивися!
Чи байдуже це Тобі?
Встань, Благий, розпорядися:
В морі грізнім тонем ми!»
Він устав і, погрозивши,
Змовкнуть бурі приказав,
І друззям за маловірство
Співчутливо докоряв…

Так у нас в життєвій битві
Від страху душа тремтить,
Та Христос через молитви
Своїх вірних захистить.
Хай утіхою Він буде
Для знеможених сердець,
І для гинучих усюди –
Вірний Пастир і Отець.

Обрати