293. Я подорожую тут

Я подорожую тут на цій землі,
З кожним днем зближаюсь я до Вітчизни,
Хрест несу щоденно на своїх плечах,
Іду до Вітчизни в святих небесах.
A коли я прийду до небес святих, –
В зустріч мені вийде небесний Жених,
Вийде стрічати, мене вітати там у воротах,
Хрест Він з мене здійме і до Себе прийме
В святих небесах.
Вузька і терниста дорога моя:
Через густі терни пробираюсь я,
I каміння гострі на путі лежать,
Терни і каміння все тіло ранять.
A коли я прийду до небес святих, –
В зустріч мені вийде небесний Жених,
Вийде стрічати, мене вітати там у воротах,
Він рани загоїть, мене успокоїть
В святих небесах.
Горе та недолю зустрічаю я
І часто сльозами заливаюся,
Та лише надія веселить мене,
Що в моїй країні горя не буде:
A коли я прийду до небес святих, –
В зустріч мені вийде небесний Жених,
Вийде стрічати, мене вітати там у воротах,
Утре мої сльози, змінить в радість горе
Там у небесах.
Навкруг себе бачу я хижих вовків,
I часто стрічаю я голодних львів.
О, як небезпечна дорога моя, –
Для борні готовим мушу бути я.
A коли я прийду до небес святих, –
В зустріч мені вийде небесний Жених,
Вийде стрічати, мене вітати там у воротах,
Й пісню перемоги дасть Він нам навіки
Там у небесах.
Часто я знаходжусь на вершині скал,
Часто зустрічаю ураганів шал:
Ревуть страшні бурі i буйні вітри,
Хотіли б в безодню все мене звести.
A коли я прийду до небес святих, –
В зустріч мені вийде небесний Жених,
Вийде стрічати, мене вітати там у воротах,
Візьме нас з Собою, введе в край спокою,-
Там, де тишина.