323. Не задля почесті і слави

Не задля почесті і слави
У Край Небесний я стремлюсь.
Хоч шлях змагань важкий, кривавий –
Я все ж у вірі тій не гнусь,

Бо я сподвижник Твій і воїн;
Бо я за Тебе все в борні:
Чи більша слава є від тої?
Чи треба більшої мені?

Не задля вічного спокою
У Край Небесний я стремлюсь;
Хоч і на шлях свій я з тугою
І сльози й піт нераз проллю,

Одначе труд Твій – насолода
Для духа дивна і свята, –
Найвища серцю нагорода:
В ній спокій неба процвіта,

Не задля благ обітування
У Край Небесний я стремлюсь;
Ти дав мені гріхів прощення,
Й те щастя дав, що я молюсь.

В нове життя мій дух покликав,
Його любов’ю осінив…
О, як ця ласка є велика!
Про це я й думати не смів.

Не задля вічних втіх неземних
У Край Небесний я стремлюсь, –
Лишень, щоб тут, в скорботах земних,
Все проявлять любов Твою.

Любові пісня тут нерівна,
І часто рветься в пітьмі зла,
А там поллється в звуках дивних,
Як безконечная хвала.

Обрати