336. Як скоро час біжить
Як скоро час біжить невпинно!
Пройшли вже тисячі років, —
І так час нинішній пролине
Услід забутих вже родів.
Так в вічність день за днем стремиться,
Не залишає і сліда.
Життя на крилах мов несеться:
Прийде і наша вже черга.
Пройшли вже тисячі років, —
І так час нинішній пролине
Услід забутих вже родів.
Так в вічність день за днем стремиться,
Не залишає і сліда.
Життя на крилах мов несеться:
Прийде і наша вже черга.
І наші всі земні діяння:
Труди, турботи, марнота —
Немов десь зникнуть у безодні
Подібно мрії, що пройшла.
Пощо ж на світ ти цей родився
І стільки переніс страждань?
До чого ум твій все стремився?
Щоб статись жертвою червам?…
Труди, турботи, марнота —
Немов десь зникнуть у безодні
Подібно мрії, що пройшла.
Пощо ж на світ ти цей родився
І стільки переніс страждань?
До чого ум твій все стремився?
Щоб статись жертвою червам?…
Земнеє щастя, привид зрадний,
Держав тебе завсіди в тьмі:
Забув, що порох ти нікчемний –
Є перехожим на землі.
Та є за гробом життя краще,
Воно не знає лічби днів,
А що ж тебе там дожидає?
Про це ти думав вже, чи ні?
Держав тебе завсіди в тьмі:
Забув, що порох ти нікчемний –
Є перехожим на землі.
Та є за гробом життя краще,
Воно не знає лічби днів,
А що ж тебе там дожидає?
Про це ти думав вже, чи ні?