345. Небо голубе

Небо голубе, я люблю тебе,
Ти – мета моїх завітних мрій.
Забуваю все – прагну до тебе;
Уявляю дивний спокій твій.
А на цій землі сумно так мені,
Завжди лише сльози на очах,
Бо навкруг мене виє та реве;
Потопає світ цей у гріхах.
Спасе дорогий, голос вчуй Ти мій,
Поможи дорогу цю пройти,
Щоб для Тебе жить i Тобі служить,
Досягти завітної мети.
Небо голубе, хочу до тебе;
Там мене чекає мій Творець,
Там спочину я, заспокоюсь я,
Там стражданням всім прийде кінець.