367. До Тебе, мій Боже, душею

До Тебе, мій Боже, душею я лину,
До Тебе всім серцем я рвусь.
Щоденно борюсь я і кожну хвилину
Тобі, мій Спаситель, молюсь.

Молюсь я за світ, що в гріхах погибає,
За братство, що в світі живе.
Чому ж так буває, що сил не хватає,
І плоть моя борить мене?

Чому я не можу на ниві трудитись,
Як, було, трудився колись?
Чому я не можу так щиро молитись,
Як вперше до Тебе моливсь?

Чи може життя є важке непомірно?
Чи сумнів проймає мене?
Чи може втомивсь я на хресній дорозі?
Чи щиро не люблю Тебе?

Чи може я брата не люблю прийняти?
Чи гордість ще мучить мене?
Чи ворога я ще не вмію прощати?
Чи гріх ще у серці живе?

Прости, любий Боже, за те, що не діяв,
Як Слово навчає Твоє,
Хоч діяти завжди у серці я мріяв,
Прости, Милосердний, мене.

Бо тільки з Тобою, я можу здолати,
Усе, що так гнобить мене,
Дай сили мені у годину скорботи,
Щоб славити вічно Тебе.

Обрати