376. Любий друже

Любий друже, скільки раз в житті
Ти взнемозі прихиляв коліна,
І молився Господу в журбі,
Відганяючи усі сумніви.
З хвилюванням слухав ти тоді
В твоїм серці радіснії звуки.
Й рятували завжди від біди
Добрії, невидимії руки.
Скільки раз ці руки біль душі
Ніжно так з любов’ю обіймали
І утомленого у житті
Тебе руки ніжно пригортали.
А коли непрошена сльоза
Застеляла взір твій в час розлуки,
Витирали сльози ніжно так
Добрії, невидимії руки.
Руки в ранах від страждань важких
Принесли всім грішникам спасіння,
I нa протязі усіх віків
Руки шлють з небес благословіння.
А коли гріху прийде кінець,
Зникнуть назавжди страждання й муки,
Покладуть на голову вінець
Господа сіяючії руки.