417. Минають дитячі роки
Минають дитячі роки,
Як мряка, коли сонце зійде.
І молодість також минула, –
Господь уже скоро прийде.
Як мряка, коли сонце зійде.
І молодість також минула, –
Господь уже скоро прийде.
Мені так миленько велося,
Приємно мені так було жить.
Жаль мені те, що не можу
Я молодість ту завернуть.
Приємно мені так було жить.
Жаль мені те, що не можу
Я молодість ту завернуть.
Тепер то усе це змінилось.
Турботи так мучать мене.
Ах молодість ти дорогая,
Вернися ти ще до мене.
Турботи так мучать мене.
Ах молодість ти дорогая,
Вернися ти ще до мене.
Та того вже бути не може,
Про теє і думать на варт,
Бо скоро прийде вже могила
І тіло покриє земля.
Про теє і думать на варт,
Бо скоро прийде вже могила
І тіло покриє земля.
Бог долю назвав усім людям,
З землі вони й в землю підуть.
А дух їх, який є від Бога,
Куди ж він по смерті піде?
З землі вони й в землю підуть.
А дух їх, який є від Бога,
Куди ж він по смерті піде?
Коли б мені вічно тут жити
І смерті ніколи не знать,
Коли б молодим завжди бути,
І з Богом весь час проживать.
І смерті ніколи не знать,
Коли б молодим завжди бути,
І з Богом весь час проживать.