459. Голгофа

Голгофа! (Зр)
В цій тиші я спокій знайшов,
І промінь надії зійшов.
Вспокоюєш ти, і гине мій страх,
Як бачу крізь сльози Тебе.
Цвяхи рук там не пробили,
А мій гріх.
То не люди розп’яли Тебе,
А гріх.
То не цвяхи Тебе тримали,
А мій гріх.
Хоч давно вже це все сталось –
Бачу Тебе.
Я бачу Тебе, Христе,
Там: побите лице й безліч ран.
Це сила любові Тебе завела,
Щоб мене звільнити з кайдан.
Я згадую часто той день,
Голгофи кривавую тінь,
Прийшов я під хрест з гріхами в той час,
Звільнив мене Сам любий Спас.