467. Ой, тату, тату

Ой, тату, тату, як сумно жити,
Коли відходиш ти від дітей.
Зоря не сяє, місяць не світить,
Коли ще прийдеш до дітей?
Бо гope жити в земній долині.
Сльози втираю із очей.
Ой, тату, тату, коли ще прийдеш,
Розділиш радість між дітей?
Радісна пісня в домі лунала,
Сльози втирав хтось із очей,
Як рука твоя, наш любий тату,
Благословляла всіх дітей.
Куди не глянеш – сумна надія,
Коли в дитини тата нема.
Сонце хоч світить, але негріє,
Всіх укриває доля сумна.
Нема де взяти любві, поради.
О, горе, горе все сироті.
Без тебе, тату, все чужі люди,
Радість щезає із душі.
Коли ще ласка всіх зогрівала,
O, любий тату, на путі
Усе схилена голова моя,
І тихо молюся в тиші.
О, тату, тату, як сумно жити,
Коли відходиш ти від дітей.
Зоря не сяє, сонце не світить,
Коли ще прийдеш ти до дітей?