469. Ось, вдруге на землю приходжу

Ось, вдруге на землю приходжу,
Забрати готових у рай.
Вставайте, рівняйте дорогу,
Спливає бо милості час!
Погляньте, уже догорає
Гріхами знівечений світ.
Востаннє Господь закликає:
“Весільне вбрання зодягніть
Донині ви вірили плачем,
Дух істини в серці стогнав.
Та з вірними звершу інакше,
В вас все заблищить, як кришталь.
Я – Бог, Я живий, вас охрещу
Пролитим із неба вогнем,
У кожному серці воскресну
Я духом Святим у той день!
Бездушну, удавану віру
Зруйную дощенту, у мить.
Я маску зірву з лицеміра
I виявлю гріх перед ним.
Не буде між вами розділень,
Відкинете з серця божків.
Сотворю любові єднання
У Дусі Святому навік.
Охрещу таким вас хрещенням,
Як перших віків християн.
Розплавлю в горнилі страждання,
Щоб ввести святих в Ханаан”.