488. Проповідник один

Проповідник один
Із зібрання ішов
І в душі сумував:
Члени Церкви байдужі,
Сам зовсім став безсилий,
Вповні Слова не мав.
Хлопчик, ось, при дорозі,
Що себе забавляє,
На колінах стоїть.
Пастор руку подав,
Але хлопчик сказав:
«На колінах – найкраще».

Ось, він думати став
Над словами, що чув,
Немов хлопчик все знав.
Скоро день проминає,
Темна ніч вже вітає,
А заснути не міг.
Все забути бажав,
Інших дум він шукав,
Та спокою не мав.
Перед ним те дитя
Все стоїть, промовля:
«На колінах – найкраще».

Він прийняв ті слова,
Як від Бога-Отця
І молитись почав,
На коліна упав,
А Бог Духа зілляв,
Членів всіх об’єднав.
У байдужих людей
Ревність знов запалив,
Каганці засвітив:
Пастор духом ожив,
Хлопця він похвалив.
На колінах – найкраще!

Обрати