531. Горе попереджень не дає

Горе попереджень не дає,
Многих неготових застає.
Та коли зір віри в небесах,
Наше горе заступає Спас.
Лиш відкривши очі на зорі,
Ти прямуй до Того, Хто вгорі.
Добре нам навчитись пам’ятать,
Щоб думки й зір в небо направлять.
Знаєм всі ми осінь і весну,
Роки забирають всю красу.
Та велика радість в небі всім,
Там ніхто не буде вже старим.
Скоро, скоро пил земних доріг,
З втомлених ми отряхнемо ніг.
Велич Божу будем оглядать,
Вічно в небі з Богом пробувать.