562. Брате мій милий

Брате мій милий, чого ти сумуєш?
В тебе на серці велика печаль,
Яснії очі хмурні, мов та осінь,
Серце камінне тверде, мов та сталь.

Горя зазнав ти на світі багато.
Змучив себе ти в тяжкій боротьбі,
Серце не було любов’ю зігріте,
Часто траплялось нещастя тобі.

Щастя хоч було, та скоро минуло,
Так як та квітка, що в полі росте,
Вітер повіяв, краса облетіла
Де ж і поділось все гарне, святе?

Скоро у двері загляне смерть люта,
В землю сирую тебе покладуть,
Вік твій скінчиться, загине вся слава,
Твого багатства тобі не дадуть.

Брате мій милий, навчися робити
В світі все більше і більше добра,
Віруй у Бога, люби свого брата, –
В тебе на серці засяє зоря.

То зірка ясна, то Божая ласка,
Серце камінне твоє осія.
Щастя велике, хто Богові служить, –
Царство небесне тому подадуть.

Обрати