596. По скелях летючи
По скелях летючи, шумить і вирує,
Вниз воду зливає невпинна ріка:
І піняться хвилі, несучи каміння, –
Їх клекіт бурхливий на мить не вмовка.
Вниз воду зливає невпинна ріка:
І піняться хвилі, несучи каміння, –
Їх клекіт бурхливий на мить не вмовка.
На гілці, що тут же схилилась над виром,
Я пташечку бачу крізь пиль водяну
Вона над проваллям спокійно літає
Писню під гуркіт співа чарівну.
Я пташечку бачу крізь пиль водяну
Вона над проваллям спокійно літає
Писню під гуркіт співа чарівну.
О, Божа пташино, хто дав тобі спокій?
Навчи нас співати крізь бурі життя,
Скажи, як в тім реві спокій зберігаєш,
Крізь гуркіт щебечеш із вдячним чуттям?
Навчи нас співати крізь бурі життя,
Скажи, як в тім реві спокій зберігаєш,
Крізь гуркіт щебечеш із вдячним чуттям?
У відповідь пташка, свій спів повторивши,
Піднялась на крильцях у сяючу вись.
I вмить стало ясно для серця мойого:
Як прагнеш спокою, – у небо стремись.
Піднялась на крильцях у сяючу вись.
I вмить стало ясно для серця мойого:
Як прагнеш спокою, – у небо стремись.
Молитва – це крила, які дані Богом
Нам, людям, страждальцям цієї Землі.
Учися від пташки нести всі тривоги
Тому, Хто сіяє у вічній хвалі.
Нам, людям, страждальцям цієї Землі.
Учися від пташки нести всі тривоги
Тому, Хто сіяє у вічній хвалі.