613. У вирій в тузі журавлі
У вирій в тузі
Журавлі відлітають,
І вітер свистить
В почорнілих лісах –
Він з гілок останні
Листочки зриває
І холодом віє
В промоклих полях.
Журавлі відлітають,
І вітер свистить
В почорнілих лісах –
Він з гілок останні
Листочки зриває
І холодом віє
В промоклих полях.
Як добре отим
Журавлям, що прямують
На південь, де зелень,
Де вічне тепло;
Де в сонці луги
Незатьмарно квітують,
Де сніжних заметів
Повік не було.
Журавлям, що прямують
На південь, де зелень,
Де вічне тепло;
Де в сонці луги
Незатьмарно квітують,
Де сніжних заметів
Повік не було.
Ось так, на Христа
Уповаючим душам,
Відрадно доходить
До вічності днів,
Де їх не діткне
Ні страждання, ні стужа,
Де будуть з Христом
Вже навіки-віків.
Уповаючим душам,
Відрадно доходить
До вічності днів,
Де їх не діткне
Ні страждання, ні стужа,
Де будуть з Христом
Вже навіки-віків.
О, друже, не тим
Перейматися маєш,
Що осінь холодна
Листву обрива,
А тим, яка вічність
Тебе вже чекає
За гранню життя,
Що спішить-проплива.
Перейматися маєш,
Що осінь холодна
Листву обрива,
А тим, яка вічність
Тебе вже чекає
За гранню життя,
Що спішить-проплива.
Весна ще вернеться
І буде ще літо,
Й лілеї пахучі
Цвістимуть в тиші;
Але чи ти, друже,
Готовий зустріти
Обіцяне Богом
Блаженство душі?
І буде ще літо,
Й лілеї пахучі
Цвістимуть в тиші;
Але чи ти, друже,
Готовий зустріти
Обіцяне Богом
Блаженство душі?
Адже ти Христа
Не чекаєш у славі,
При трубах архангелів
Світлих висот,
Як, тілом змінившись,
Полине в прославі
Назустріч Христові
Спасенний народ.
Не чекаєш у славі,
При трубах архангелів
Світлих висот,
Як, тілом змінившись,
Полине в прославі
Назустріч Христові
Спасенний народ.
Задумайсь над цим,
І схились перед Богом
Поки ще лунає
Євангельський зов,
Щоб потім не вздріти
Себе за порогом –
Спіши, доки кличе
Христова любов.
І схились перед Богом
Поки ще лунає
Євангельський зов,
Щоб потім не вздріти
Себе за порогом –
Спіши, доки кличе
Христова любов.