623. Швидко, дуже швидко дні ідуть

Швидко, дуже швидко дні ідуть
Наче хмари, що у даль пливуть.
На висках ось вкралась сивина –
Старість вже наближує вона.
Сум огорта; пройшли літа, –
Я так мало потрудився для Христа.
В юності спасіння я не знав;
Господа тоді не прославляв.
Полюбляв гріховні я стежки, –
В звабах світу йшли мої роки.
Молодість вже була позаді,
Як з Христом зустрівся на путі;
Пізно серце я Йому розкрив:
Сивим вже на шлях Його ступив.
Щастям є із юних літ прийнять
Пресвяту Христову благодать:
В тім не будеш каятись, о ні, —
Як жаліть приходиться мені!