626. Я знаю ріку, що тихенько пливе

Я знаю ріку, що тихенько пливе
З святої ріки – джерела;
Хвилює, шепоче вода і пливе,
Чи в душу твою увійшла?

Як серце осягне ту воду живу,
То радість огорне тоді
І ласку пізнаєш велику, святу,
З гріхів увільнишся повік.

Глибінь ця прозора, від сонця ясніш,
Підкріпляє серце слабких,
Веде їх по вірі до вічних країн
Із горя і смутків земних.

Ріка є життя – джерело із скали
З Христових виринає ран.
За тебе, мій друже, за твої гріхи
Спасіння у Крові Він дав.

Обрати