635. Нас в тайгу тут закинуто

Нас в тайгу тут закинуто…
Вкрита снігом земля.
Наш брат, тут умираючи,
Чує крик журавля.
Ах, журавлі, журавлі!
З собою візьміть мене
З сибірських страшних зим,
Де воля, спокій є.
Чую, як журавлі летять
В рідний теплий мій край.
Серце плаче від цих страждань,
Боже, Ти сили дай!
Дійсно, вірю, що мій Господь
В небі мене там жде.
Вся надія лиш на Нього, –
В небо мене Він веде.