72. Пригадаймо муки

Пригадаймо муки, Христову любов,
Як страждав Син Божий, пролив за нас кров…
Ось у Гефсиманськім темному саду
Чути шум і гомін: вороги ідуть.
Йдуть вони з вогнями, дико гомонять,
З кіллями, мечами, Спаса хочуть взять.
Як вже близько стала ворогів юрба,
Тихо і ласкаво їх Христос спитав:
“Кого вам тут треба уночі, друззя?
Як тільки Ісуса, то це – самий Я!”
Вороги змовчали від тих слів краси,
Злякавшись, упали на землю усі.
Але зрадник Юда перед Спасом став
І лице Господнє він поцілував.
“Радуйся, Учитель!” – Юда так сказав,
А його Спаситель лагідно спитав:
“Чого з ворогами, друже, ти прийшов?
Нащо залишаєш ти Мою любов?…
В той час нарід лютий на Христа напав
І святії руки Господу зв’язав…