727. В лузі ось косарі
В лузі ось косарі
Розмахалися гострими косами,
Що їм Божі квітки?
Їм закінчить би працю свою.
Я на милість Твою
Все ж надіюсь, Спасителю Господи!
На милість, на милість,
Лиш тільки на милість Твою!
Розмахалися гострими косами,
Що їм Божі квітки?
Їм закінчить би працю свою.
Я на милість Твою
Все ж надіюсь, Спасителю Господи!
На милість, на милість,
Лиш тільки на милість Твою!
Щира віра, Господь, —
Ось подруга моя завжди вірная,
Віра в те, що Ти всім
Управляєш рукою Творця.
I я знаю, Господь,
Що завжди Ти за мене заступишся.
Ти мій камінь рятунку,
Тут спиниться гостра коса.
Ось подруга моя завжди вірная,
Віра в те, що Ти всім
Управляєш рукою Творця.
I я знаю, Господь,
Що завжди Ти за мене заступишся.
Ти мій камінь рятунку,
Тут спиниться гостра коса.
Бо ж інакше нащо
Ти поїв мене дивними росами,
І нащо показав
Ти любов та батьківське тепло?
І для чого наповнив
Мене чудо-піснями, Господи?
Не для того ж, о ні,
Щоб потрапить під гостру косу.
Ти поїв мене дивними росами,
І нащо показав
Ти любов та батьківське тепло?
І для чого наповнив
Мене чудо-піснями, Господи?
Не для того ж, о ні,
Щоб потрапить під гостру косу.
Косарі із лугів
Повернулися з гострими косами,
Скільки впало трави,
Ну а я, як раніше стою,
Переповнений знову
Небесними чистими росами
Прославляю Тебе
За любов і за милість Твою.
Повернулися з гострими косами,
Скільки впало трави,
Ну а я, як раніше стою,
Переповнений знову
Небесними чистими росами
Прославляю Тебе
За любов і за милість Твою.