729. Створив Бог небо

Створив Бог небо, сонце, місяць, зорі
І нашу землю, все, що є на ній,
Під небом птахів, дивну рибу в морі,
Сади прекрасні, квіти запашні.

Земля, земля, ти голос Божий чула
І дала все, що Бог тобі сказав.
Земля, земля, яка ти гарна була,
Коли тебе Творець людині дав.

Вінцем творіння був Адам i Єва.
Благословив їх Бог і щастя дав,
Та ворог людський вів лукаву мову,
Привів до смерті, щастя геть забрав.

“О, сину мій, – ридала перша мати,
Чому мовчиш, мій любий, дорогий?
Нещасна я виною смерті стала.
О, Боже мій, прости мій гріх важкий!”

Себе у жертву дав Христос Спаситель,
За людський гріх Він кров Свою пролив.
Розбив кайдани смерті Відкупитель,
Усі гріхи Собою Він покрив.

Земля, земля, яка ти гарна будеш!
Обновлена від терня й марноти.
Земля, земля, ти всіх спасенних приймеш.
Чи будем там, мій друже, я і ти?

На цій землі обновленій я буду
З Христом Ісусом вічно буду жить,
Де сльози й горе назавжди забуду,
Там вічні радість, щастя і спокій.

Там також гарне й нове місто буде,
Назва його – новий Єрусалим.
У ньому сонце світити не буде,
Бо вічним світлом є там Божий Син.

Земля, земля, яка ти гарна будеш!
Обновлена від терня й марноти.
Земля, земля, ти всіх спасенних приймеш!
Там буду я, там будеш, друже, ти!

Обрати