730. Дивлюсь я в небесну блакить

Дивлюсь я в небесну блакить,
І рідний свій край уявляю.
Душа наче пташка летить
В простори жаданого Краю.
Там квітне чарівна весна,
Там радість безмірна панує,
Там рідна моя сторона,
І серце за нею сумує.

На груди Христові схилюсь,
Забуду страждання і горе,
І в хори небесні ввіллюсь,
Як річка вливається в море.
А покищо тільки в думках
Я лину до рідного Краю
І з вірою в серці свій шлях
По вузькій стежині звершаю.

Та скоро, я вірю, прийде,
Ота довгожданна хвилина,
І зірка досвітня зійде,
Зустріну я Божого Сина.
Дай віри, Ісусе, мені –
Для Тебе трудитись і жити.
Коли мої скінчаться дні,
Щоб зміг Тебе в небі зустріти.

Я знаю – настане той час,
Хвилина бажанної мрії.
Зустрінуться там в небесах
З Ісусом Христом усі вірні.
Там пісню Мойсея й Христа
Спасенні усі заспівають.
Там радість буде без кінця,
Всім серцем туди я бажаю.

Обрати