85. В долині паслася отара

В долині паслася отара овець,
Їх сто всіх було: як одна.
І добрий їх Пастир стеріг, як Отець;
Аж ось заблудилась одна;
Від Пастиря свого далеко зайшла,
До Нього вернутись сама не змогла.

Дев’яносто дев’ять пасуться в гурті, –
Блукає одна в самоті.
І Пастир промовив: “А де ж та одна?
Люблю всіх, і люба вона;
Піду Сам за нею по горах крутих, –
Бажаю її Я привести до них”.

І Пастир ласкавий за нею пішов,
Всі гори й поля обійшов,
І бачить: над ровом овечка стоїть,
І Пастир до неї спішить.
Каміння і терен Його не здержав;
Вівцю погибаючу Він врятував.

На плечі спасенну овечку Він взяв,
З любов’ю її пригортав;
На пашу зелену її Він пустив, –
Життям її Пастир зрадів.
Радіють всі ангели… співи звучать…
Їм любо за неї Творця прославлять.

Обрати