857. Сумна дорога, немов пустеля
Сумна дорога, немов пустеля,
Гріх палить душу, кругом біда.
А розгорнувши гірке полиння,
До нас назустріч біжить вода.
Гріх палить душу, кругом біда.
А розгорнувши гірке полиння,
До нас назустріч біжить вода.
Вода джерельна, вода солодка,
Вода кринична, не видно дна –
То Слово Боже, Слово спасіння,
А в ньому щастя і глибина.
Схились душею, візьми вдолоні,
І донеси їх до спраглих вуст,
Води живої, що на Голгофі
Тобі з любов’ю дає Ісус.
Стомились ноги уже від втоми,
Травою сохнуть твої літа,
Душа загине навік без Бога,
А поруч чиста біжить вода.
Травою сохнуть твої літа,
Душа загине навік без Бога,
А поруч чиста біжить вода.
Тобі нe страшна земна пустиня,
Як по Христових ідеш слідах,
Бо, розгорнувши гірке полиння,
Вже видно, чиста біжить вода.
Як по Христових ідеш слідах,
Бо, розгорнувши гірке полиння,
Вже видно, чиста біжить вода.