886. Оселя моя біля ріки

Оселя моя біля тої ріки,
Де квіти ніколи не в’януть,
Лічби де не знатимуть більше роки,
Щасливі часи там настануть.

Душею щоденно я лину туди,
Де сліз вже не буде, ні болю;
В Країну цю, Господи, Сам проведи,
Крізь темряву зла і недолю.

Тут часто терниста стежина моя,
А мало так маю я сили.
Підтримати може рука лиш Твоя,
Вітри щоб з дороги не збили.

Те місце для мене дорожче життя,
Бо там від страждань я спочину,
І хрест мій щоденний, що ніс все життя,
Назавжди із себе вже скину.

Побачу там друзів, що смерть на землі
Із ними мене розлучила,
А зараз на небі у Божій хвалі,
Печаль їхню радість змінила.

Там разом прославимо Бога небес,
Що людям приніс Він спасіння,
Був мертвим, та з гробу у славі воскрес,
І вірним дарує нетління.

Обрати