897. Наш меч не із сталі дзвінкої

Наш меч не із сталі дзвінкої,
Його нам не світ цей скував,
Він правдою сяє святою,
Господь нам до рук його дав.

Не тіло людське він вражає
І братньої крові не ллє,
Він душу і дух розділяє,
І віру, i радість дає.

Кайдани гріха він рубає,
Полоненим волю дає,
Заблудлим він шлях прокладає,
Той шлях до Христа приведе.

Як блискавка чорнії хмари,
Освітлює він ворогів,
Господь нам подав його радо
Та йти нам у бій з ним звелів,

Нагострим меча ми сильніше,
Більш будем молитись, любить,
Підемо вперед з ним сміліше,
Щоб царство гріха з ним розбить.

Без ляку збираймось до бою,
Не в силі нас світ подолать;
Ще трохи… І за боротьбою
Христос буде нас зустрічать.

Обрати