916. Дано тобі буть матір’ю

Дано тобі буть матір’ю живучим,
Коханою дружиною в житті;
Судилося Владикою могутнім
Такую долю дарувать тобі.

Дано тобі помічницею мужу
Бути в усіх його земних трудах,
І в літню спеку, восени і в стужу
Працюєш ти – мозолі на руках.

Глядиш дітей, ночей не досипаєш,
Стрічаєш тих, хто в цей приходить світ;
Відходить хто – з любов’ю проводжаєш,
Звершаєш шлях серед земних турбот.

Посудина слабка, а скільки сили
Дано тобі в хворобах і в біді!
Несеш свій хрест з терпінням до могили,
Завжди підносиш нас в своїй мольбі.

Затишок в домі творять твої руки,
Несеш з собою ніжності бальзам;
Переказать усього я не вмію,
Дружина люба Богом дана нам.