96. Відкритий мені був суд Божий

Відкритий мені був суд Божий:
Труби звук під небом гримів;
Біля трону зібрались народи,
Й рішалась навік доля їх.
І з неба зійшов світлий ангел,
Він став на землі й на воді,
Й посвідчився Богом небесним,
Що час вже пройшов для людей.

Були там багаті, що в світі
Сумління своє продали, –
Стояли вони бідні, грішні,
Діла-бо їх з ними прийшли.
Також там вельможні стояли,
Що славились тут на землі,
Та ангели в книзі небесній
Величності їх не знайшли.

Там сироти стали, вдовиці, –
Господь всі їх сльози згадав;
Зневажених світом, убогих
Спаситель ласкаво прийняв.
А “праведність” всіх лицемірів,
Всю гордість, що нею світ жив,
Як рештки старої одежі
Суддя вогнем правди спалив.

Обрати