965. На світанні рано
На світанні рано в стані Авраама
До намету з сином підійшла Агар
I в журній печалі, бо дорога дальня,
З панею проститись прагнула вона.
До намету з сином підійшла Агар
I в журній печалі, бо дорога дальня,
З панею проститись прагнула вона.
І в хвилини смутку їхньої розлуки
Сара подивилась на свою рабу,
І з жалем зізнання попросила мужа:
“Відпусти їх з миром, хай вони ідуть”.
Сара подивилась на свою рабу,
І з жалем зізнання попросила мужа:
“Відпусти їх з миром, хай вони ідуть”.
Авраам наповнив міхи їх водою
І запаси хліба дав в дорогу їм,
І Агар спокійно тихою ходою
Йшла і поруч неї – любий Ізмаїл.
І запаси хліба дав в дорогу їм,
І Агар спокійно тихою ходою
Йшла і поруч неї – любий Ізмаїл.
І в пустині дикій, під палючим сонцем,
В спекоту нестерпну скінчилась вода.
Дивлячись на сина, мати зняла руки, –
З вірою у небо глянула вона.
В спекоту нестерпну скінчилась вода.
Дивлячись на сина, мати зняла руки, –
З вірою у небо глянула вона.
Плакала до Бога, сліз не витирала,
Говорила тихо дивнії слова:
“Не можу дивитись, як він помирає!
Бачиш Ти, Владико, скінчилась вода!”
Говорила тихо дивнії слова:
“Не можу дивитись, як він помирає!
Бачиш Ти, Владико, скінчилась вода!”
І в стражданнях спраги втомлений синочок,
Шепотів устами, умоляв Творця.
Раптом ангел з неба сповістив з любов’ю –
Показав на місце, де була вода.
Шепотів устами, умоляв Творця.
Раптом ангел з неба сповістив з любов’ю –
Показав на місце, де була вода.
І наповнив міхи чистою водою, –
Мати й син зібрались знову в путь іти.
А в проміннях сонця золотивсь струмочок
Джерела живої, чистої води.
Мати й син зібрались знову в путь іти.
А в проміннях сонця золотивсь струмочок
Джерела живої, чистої води.
Любий подорожній, якщо ти в пустині
Також будеш прагнуть, – Бога ти проси.
Він тобі покаже, як і цій рабині,
На струмок життєвий чистої води.
Також будеш прагнуть, – Бога ти проси.
Він тобі покаже, як і цій рабині,
На струмок життєвий чистої води.