973. Земля безплідна

Земля безплідна: скрізь хуртечі й урагани,
Похмурий край – мовчазна Воркута…
Ти прийняла взалізнії кайдани
Від півдня вигнаних сповідників Христа.
Суворий край ти, північ, та прокляття
Від Божих слуг повік не вчуєш ти!
Зимових рук морознії зап’ястя
Ми будем згадувать лиш словом доброти.
Безсильна ти метіллю крижаною
В серцях вогонь Господній погасить;
Колючою стіною дротяною
Безсильна Дух Святий рабом зробить.
Холодна ця полярна вся стихія:
І тундра мертва й буйна ти, тайга,
Хай вся – без краю й меж – уся Росія
Почує вість від вісників Христа!
Та прийде день – і скаже Бог Всесильний:
Кінець настав! Полонених віддай!
Прийшла пора – врожай доспів засійний,
Синів своїх на працю проводжай!
Впадуть кайдани, ланцюги порвуться,
Христові воїни нa волю всі підуть!
В Святого Духа силу зодягнуться,
Знов Слово Істини в народи понесуть!