20. Гляньте, браття, вгору!

Гляньте, браття, вгору, в синій небозвід,
На шляхи небесні, на молочний слід!
Сонце, місяць, зорі – хто їх засвітив?
Ту красу Всесильний Бог наш сотворив.

Гляньте, браття, в море, в темний океан,
Що водно хвилює, мов пшеничний лан,
Хто життям глибини морські наповнив?
Твори ті Всесильний Бог наш сотворив.

Гляньте, любі браття, на воздушний світ:
Весело гуляє там пташинний рід,
Хто орлам, соколам крила приростив?
Дива ті Всесильний Бог наш сотворив.

Гляньте коло себе, на луги, поля:
Пишно вбрана в квіти рідная земля,
Хто в ліси й левади звіря нагніздив?
Все те Всемогутній Бог наш сотворив.

Гляньте всі на себе, гляньте на братів!
Хто серденькам нашим битися звелів?
Хто спрагу науки й віри в нас вселив?
Все те, браття, Бог дав, Він це сотворив.

Хто всесвіти має у своїх руках,
Так про сонце дбає, як і про комах, –
Той ще більше дбає про дітей Своїх:
Добром наділяє Господь нас усіх.