364. Люба мамо, не плач
Люба мамо, не плач, нe журись,
Духом не падай у тяжкій борні;
Бо мине журба, зникне вся боротьба,
Сонце засяє тобі.
Духом не падай у тяжкій борні;
Бо мине журба, зникне вся боротьба,
Сонце засяє тобі.
Скільки раз заливалась в сльозах,
Ти на колінах стояла своїх.
І в мольбі палкій перед Богом живим,
Біль відкривала душі.
Ти на колінах стояла своїх.
І в мольбі палкій перед Богом живим,
Біль відкривала душі.
Пригадую, як просила мене:
“Сину мій, сину, віддайсь для Христа.
Він тебе полюбив, двері раю відкрив,
В Царство Він кличе своє,”
“Сину мій, сину, віддайсь для Христа.
Він тебе полюбив, двері раю відкрив,
В Царство Він кличе своє,”
Та не слухав тебе, мамо, я,
Вибрав дорогу гріха й марноти.
На шляху своїм щастя я не зустрів,
Лиш змарнував я життя.
Вибрав дорогу гріха й марноти.
На шляху своїм щастя я не зустрів,
Лиш змарнував я життя.
Та молитва твоя все неслась,
В небо до Бога за ледарство моє.
Її Бог почув i мене навернув,
Гріх мій тяжкий з мене зняв.
В небо до Бога за ледарство моє.
Її Бог почув i мене навернув,
Гріх мій тяжкий з мене зняв.
Тепер славлю Його в серці я,
Дивне життя я отримав в Христі;
Більш ніколи я не залишу Христа,
Житиму з Ним по всі дні.
Дивне життя я отримав в Христі;
Більш ніколи я не залишу Христа,
Житиму з Ним по всі дні.
То ж, люба мамо, не плач, не журись,
Духом не падай, а серцем радій.
Ось приходить час, коли в небо всіх враз;
Бог забере нас повік.
Духом не падай, а серцем радій.
Ось приходить час, коли в небо всіх враз;
Бог забере нас повік.