413. Моя мета далеко, за рікою
Моя мета далеко, за рікою,
До неї змалку я направив путь:
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.
До неї змалку я направив путь:
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.
Я все пливу, вперед свій зір керую.
Вже сонечко заходить за обрій.
Хай ураган підноситься й бушує, –
Я до мети направив човен свій.
Я через води човен мій направив,
Від берега далеко вже відбивсь,
Назустріч хвилі й люті урагани,
Немов би хочуть, щоб скоріш втопивсь.
Від берега далеко вже відбивсь,
Назустріч хвилі й люті урагани,
Немов би хочуть, щоб скоріш втопивсь.
Далеко бачу світло за рікою,
Там вже скінчиться небезпечна путь,
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.
Там вже скінчиться небезпечна путь,
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.