36. Коли ти знеможений
Коли ти, знеможений, впадеш в безсилля
Ослабнеш в нерівній тяжкій боротьбі
І каплю по каплі із чаші страждання
Пить будеш з докором своїй же судьбі, –
Душею не падай, вперед іди знов:
Є віра, надія, любов.
Ослабнеш в нерівній тяжкій боротьбі
І каплю по каплі із чаші страждання
Пить будеш з докором своїй же судьбі, –
Душею не падай, вперед іди знов:
Є віра, надія, любов.
Коли твоє серце заниє порою,
І прийдуть сумні та безрадісні дні,
Душа не почує ні слова спокою,
Ніхто їй не скаже: “Іди, відпочинь!”
Згадай, що зігріє і душу, і кров –
Це віра, надія, любов.
І прийдуть сумні та безрадісні дні,
Душа не почує ні слова спокою,
Ніхто їй не скаже: “Іди, відпочинь!”
Згадай, що зігріє і душу, і кров –
Це віра, надія, любов.
Коли тебе стріне в життю якась втрата,
Не плач безутішно, в тугу не впадай.
Знай, доля така є від Бога, мій брате:
Призначення це неземного суда!
Тоді твою душу утішить лиш знов –
Це віра, надія, любов.
Не плач безутішно, в тугу не впадай.
Знай, доля така є від Бога, мій брате:
Призначення це неземного суда!
Тоді твою душу утішить лиш знов –
Це віра, надія, любов.
Забракне терпіння, ослабнуть всі сили,
І буде тонуть у сумнівах душа, –
Одну ціль у серці храни до могили,
Бо й в тяжких стражданнях нам любе життя.
Найбільше нам щастя у тому лежить:
Надіятись, вірить, любить!
І буде тонуть у сумнівах душа, –
Одну ціль у серці храни до могили,
Бо й в тяжких стражданнях нам любе життя.
Найбільше нам щастя у тому лежить:
Надіятись, вірить, любить!