41. Де знайде душа

Де знайде душа, у країні якій,
Для серця свойого і ласку й спокій?
Хто зміг би, журливу, її утішать,
Бо люди не можуть рятунку їй дать?
Ні-ні, ні-ні, світ нам чужий,
Лиш в Царстві Христовім є повний спокій.

Усім, хто Ісусові серце віддав,
Він місто на небі святе збудував, –
І місто те сяє, як дивний вінець;
Чи ж рідний то дім для спочинку сердець?
Так-так, так-так – дім дорогий,
Й мені там з святими є вічний спокій.

Візьми, мій Спасителю, Ти і мене,
Де хори святих величають Тебе;
Душа моя хоче в тім сонмі стоять,
За Кров, за страждання Тебе прославлять.
Жди, жди, скоро час твій прийде, –
У славу небесну тебе Він візьме.

Надійся, душе, – недалеко той край,
Недовго, і скажуть: Іди спочивай!
Борися, не падай в тяжкій боротьбі:
Там буде і слава, і спокій тобі,
Радість, радість там у Отця
Усім, хто терпить на землі до кінця.

Обрати