493. Слово “мама” – найдорожче

Слово «мама» – найдорожче
Ним нам треба дорожить.
З її ласкою, любов’ю
Легко нам на світі жить.
Коли мама ще жива є,
Ти щасливий на землі,
Бо молитви ллються в небо
Вранці, в південь і вночі.
Коли був я ще малятком,
Мама у тиші нічній,
Ніби ангел яснокрилий,
Зберігала спокій мій.
У дитинстві безтурботнім
Я не знав, як важко жить,
Бо трудилась моя мама,
Щоб кормити й одягать.
Пам’ятаю, як матуся
Вчила завжди нас про те,
Щоб розумно і взірцево
Ми пройшли життя усе.
Пам’ятаю, як бувало,
Я з дороги приїжджав,
Плечі рідної матусі,
Як дитина, обнімав.
Пережив часи розлуки,
Як схвильована й сумна
Тихо плакала й ридала
Мама рідна, дорога.
І самотньою зоставшись,
Пломеніючи в любві,
До Отця в сльозах гарячих
Все молилась у тиші.