551. Це синє небо до себе тягне

Це синє небо до себе тягне
Знаю, що там мій Спаситель Христос.
Туди я лину, щоб відпочити.
Скорбот нема там, болю ні сліз.
О, синє небо, красою вкрите,
До тебе лине душа моя;
Бажав би мати я крила віри,
Туди піднятись, там горя нема.
Це синє небо, створене Богом,
Місяць і зорі, і наша Земля.
Мене полонить це все прегарне
Під час півночі і білого дня:
О, синє небо, до тебе лину!
Тут я скиталець, чужий я для всіх.
Твої блакиті мене втішають,
Там відпочину в оселях Твоїх.