728. Я йду пустелею безплідною

Я йду пустелею безплідною,
Мій шлях тернистий вузький,
Бо близько вже до краю рідного,
Мене провадить Дух Святий.

Як сонце поза гори схилиться,
Обіймуть землю тіні тьми,
Густою млою все покриється, –
Освітить шлях мій Дух Святий.

Як вороги юрбою грізною
Мене оточать навкруги,
І смерть в лице дихне погрозою, –
Дасть перемогу Дух Святий.

Як на шляху до краю вишнього
Я стану рідним, як чужий,
І навіть друзі всі позраджують, –
Мене не зрадить Дух Святий.

Коли ж усе, що в світі маю я,
Відніме смерті помах злий,
І навіть з тілом розпрощаюся, –
Зі мною буде Дух Святий.

Обрати