829. Настала ніч, затихло всюди

Настала ніч, затихло всюди,
Заснув святий Єрусалим.
Схиливши голову на груди,
Христос сидів i учні з Ним.

Він їм сказав про хресні муки,
Про смерть Свою їм говорив.
І біль сердечної розпуки
Спливав з Його пророчих слів.

І на чоло Христове світле
Вже виступав холодний піт.
“Прийміть і їжте – це є тіло
І кров пролита за весь світ.

Скорбить душа моя до болю,
Бо всіх вас ворог розжене.
В цю ніч, воістину говорю,
Один із вас продасть Мене”.

Та встав Петро: “О, Боже, мушу
Сказати правду, і скажу:
Хоч зрадять всі Тебе, –
Я душу мою за Тебе покладу!”

І відповів йому Син Людський:
“Чи можеш ти мій хрест нести?
Не проспіває півень двічі,
Як тричі відречешся ти.

Та хай не мучить вас тривога,
За смуток радість Я віддам.
Я йду в далекую дорогу,
Щоб місце приготовить вам.

В домі Отця ясні оселі,
Коли прийде наш смертний час.
Там дні щасливі, дні веселі
Й життя там вічне жде всіх вас.

Після зими дає Бог весну,
А після ночі день дає.
Я завтра вмру і знов воскресну,
І всім вам дам життя Моє.

Не бійтесь, діти, світу злого,
Не забувайте слів Моїх.
А в Мене віруйте та в Бога, –
Я світ весь грішний переміг”.

Ще ніч була, ще спало місто, –
Свою Божественну сівбу
Христос скінчив і урочисто
Пішов на смерть і на ганьбу.

Обрати