917. Тиха, тепла ніч настала

Тиха, тепла ніч настала,
Зорі блимали вгорі,
Десять дів, сплячи, чекали
Молодого надворі.

Каганці тримали діви,
Приготовлені були,
Але з них п’ятьох оливи
Із собою не взяли.

Інші п’ять про все подбали,
Бо вони в душі своїй
Віру та надію мали,
Що прийде їх Молодий.

Залунали серед ночі
Крики: “Молодий прийшов!”
Перервався сон дівочий,
Час весілля надійшов.

Мудрі діви повставали,
Одягли свої вінці,
І в руках в них запалали
Світлом повним каганці.

Тут схопилися ліниві
Та благати почали:
“Ах, позичте нам оливи,
Щоб світити ми могли!”

– Ми не можемо вам дати;
Краще до крамниць підіть,
Та й оливи там багато –
Про запас собі купіть.

Необачні пішли в місто;
В цей час Молодий вступив
І дів мудрих урочисто
На весілля запросив.

Він замкнув за ними двері,
Й як немудрі прийшли враз,
Не пустив їх до вечері,
Хоч просилися ввесь час.

Сестри й браття, будьмо схожі
Ми щодня на мудрих дів;
Слухаймо веління Божі,
Не стягаймо Його гнів.

Ми в душі оливу маймо –
Духа Божого тепер,
Та пильнуймо, та вважаймо,
Щоб вогонь в нас не помер.

Щоб, як прийде Гість Небесний
Церкву забирать Свою
Могли бути на чудеснім
Тім весіллі ми в раю.

Відганяймо сонні чари,
Щоб чувати ми могли.
Спас наш прийде незабаром,
Хоч не знаємо коли.

Чи увечері, чи рано,
Чи отак, як десять дів,
Нас опівночі нежданно
Раптом збудить сурем спів.

Обрати