1020. Моя душа бажає

Моя душа бажає тої води життя,
Щоби зіллялась з неба i в серце увійшла.
Я молю і благаю, О, Боже, Ти зішли
Живу ту воду й спрагу мою задовольни.
Як море сильне, як море сильне, –
Так любов Христова наповня мене.
І хвилі любві б’ють, у серце все пливуть,
A з душі моєї радістю течуть.
Ось хмари милосердя і Божої любві
Надходять, щоби змити з усіх тяжкі гріхи:
Тепер дощу завдаток із неба даний нам,
Ще ждемо благодатної повені з небес.
I вже дощ благодаті зливається з небес,
І повінь вже спасіння займає нас усіх,
Й мене зайняла повінь, забрала увесь гріх,
Тепер я славлю Бога за те, що спас мене.
О, вже потік надходить спасіння і любві,
Котрий ту має силу змивати всі гріхи;
Я бачу – котять хвилі і чую сильний шум,
О, слава, алілуя, – в мою душу пливуть!