1026. Земля тремтить, а грім могутній

Земля тремтить, а грім могутній
Йде з краю в край і гомонить:
То Божий голос Всемогутній,
Він каже, щоб Йому служить.

Народе Мій, – Він каже нині,
Нащо Мені твій фіміам?
Пощо будуєш ти святині
I в золото вбираєш храм?

Нащо Мені ці ваші твори?
Склепіння ці – це ж пил землі!
Я учинив небес простори,
Й буття землі й воді звелів.

Нащо свічки? – Чи ж не над вами
Вогняне сонце запалив?
Вночі не сяють місяць й зорі? –
Я ними небо застелив!

Несіть дари, – дари багаті:
Любов до брата на землі,
Лишіть злобу, лишіть прокляття,
Не жийте більше в чорній млі.

Тоді прийму вac, й ви, як діти,
Новим життям почнете жить,
І будуть люди скрізь радіти,
І все обновиться в цю мить.