111. До Тебе, Боже мій

До Тебе, Боже мій, ближче я йду;
Хоч би i на хресті розп’ятий був,
Співав би я й тоді: «До Тебе, Боже мій,
До Тебе, Боже мій, ближче я йду!»

Хоч би, мов мандрівник, сонце зайшло,
На скелі в тьмі моє ложе було,
Співав би я і в сні: «До Тебе, Боже мій,
До Тебе, Боже мій, ближче я йду!»

Хай вбачу сходи в сні, що в небо йдуть;
Дані дари мені від Тебе суть.
Хай ангели Твої путь вказують мені, –
«До Тебе, Боже мій, ближче я йду!»

Прокинусь, і в думках моїх, як дар,
Поставлю, Боже мій, Тобі вівтар.
Співатиму й в журбі: «До Тебе, Боже мій,
До Тебе, Боже мій, ближче я йду!»

Коли б у небо я навіть злітав, –
Сонце, місяць, зірки я б проминав…
Співав би я й тоді: «До Тебе, Боже мій,
До Тебе, Боже мій, ближче я йду!»

Обрати